КАЗКА

КАЗКА

Одновухий зайчик

У дрімучому лісі жила-була сім’я зайців: Заєць, Зайчиха та зайченята: Вухань, Стрибко та Крихітка. Синочок Стрибко і донечка Крихітка тішили своїх батьків, бо були працьовитими та слухняними.

А ось Вухань був вередливий. Якось він задивився на вогонь, простягнув до нього лапку, та тут же відсмикнув. Згадалася мамина пісенька:

Вогник, діточки, такий:

Він і добрий, він і злий.

Він нам світить, він нас гріє,

Він і лихо скоїть вміє!

  Вранці Заєць із Зайчихою подалися до Старого лісу. Вухань залишився вдома за старшого.

Верткий Вухань заходився по всій кімнаті, по всіх кутках шукати сірники. І таки знайшов. Та сірники не такі страшні, як про них говорять. Ось підпалю, так… Тепер погашу… А цей кину на долівку… Нічого не трапилося!

 Але Вухань не помітив, що горить сухий мох. А диму ставало дедалі більше. Блиснуло полум’я. Воно швидко розповзалося по всій кімнаті. Перелякавшись, Крихітка шмигнула під ліжко, Стрибко вистрибнув у вікно, а Вухань заховався в шафі. Полум’я лизало своїми червоними язиками і диван, і крісло, і шафу. Вухань знепритомнів.

Опинившись у лісовому містечку, Стрибко зателефонував до лісової пожежної охорони. Пожежна лісова охорона стрибнула на червоні машини, загуділа сиренами й помчала до заячої хатини.

--Що трапилося? –заревів спросоння на весь ліс ведмідь. Але, повівши носом, підхопився:

--Пожежа! Десь горить ліс!

До місця пригоди поспіхом котилася «Швидка допомога». У цей час сміливі вогнеборці-бобри спрямували потужні струмені на дах, у вікна, у двері палаючої хатини. Натренований меткий бобер стрибнув у полум’я. Знайшов  під ліжком Крихітку.

--Води!  Води! –діловито наказував командир пожежників Лев.

--Може, там ще хтось залишився?

 Бобер знову кинувся у палаючу хатину. Він знайшов Вуханя. У зайчика було обпалене й почорніле праве вухо. Коли Вуханя поклали у карету швидкої допомоги, Бобер доповів, що у приміщенні вже нікого немає.  Лісовий лікар сказав:

  --Зайчик виживе, а ось бігатиме не скоро. Та ще й попечене вухо доведеться відрізати.

Зайченят врятували, проте хатина і все майно згоріло дотла. І все через пустощі хвалькуватого Вуханя. Біда завжди приходить непрохана. А Вухань, бачите, її накликав сам.

Омельченко Ліза, 2 клас